6. Установлення лідерства у відносинах. Це важливо для того, щоб терапевтичним процесом управляв лікар, а не пацієнт і його родичі або соціальне оточення. Баланс ролей і стратегій у відносинах повинен бути лікарем усвідомлений якнайглибше.
2.1.2. Ролі й стратегії лікаря.
Лікар може виступати в бесіді й роботі з пацієнтом як домінантна, авторитарна фігура, як незалежний експерт, як сопереживающий (эмпатический) слухач або гуманістичний помічник. Кожна з ролей припускає конкретний особистий досвід й особистісні особливості лікаря, але важливо, щоб він міг користуватися всіма стратегіями.
А) Домінантний лікар
Домінантність й авторитарність підсилюють субмиссию (подчиняемость) пацієнта, але вони часто важливі, наприклад,...

1. Зафіксуйте загальне подання про пацієнта, його конституціональному, що включає відхилення в розвитку (регионарные морфологічні дисплазии) і поведінковому статусі. На цьому етапі вже в перші секунди ви зможете вловити свої подання про полову приналежність, ступеня відповідності їй полової орієнтації, віці. Надалі це може придатися для з’ясування відповідності реальному віку, конституції (пікнік, нормастеник, астенік), поводженню (порушення, ступор, неадекватність).
2. Варто розташувати пацієнта до себе й заспокоїти.
Навіть якщо пацієнт не вважає себе хворим, відвідування психіатра може бути для нього хворобливим, у цьому випадку звичайно щось або хтось змушує його консультуватися. Подібну конфронтацію можна використати для того, щоб показати, що...

Розділ 2. Стилі психіатричної бесіди.
Стиль психіатричної бесіди відрізняється від структур бесід лікаря соматической клініки з пацієнтом.
Можна виділити два основних стилі психіатричної бесіди:
1. Инсайт-ориентированный.
2. Симптом^-симптом^-орієнтований.
Инсайт-ориентированный стиль має на увазі інтуїтивне збагнення переживань пацієнта, важливе для розкриття несвідомих процесів, захисних механізмів і побудови психодинамического подання про нього. У даному стилі нозологія не має істотного значення, а головний акцент ставиться на цілісному сприйнятті пацієнта.
Инсайт-ориентированный стиль має свою техніку, специфіку бесіди, стратегію й кінцеву мету. Обидва стилі є різними вимірами зі своїми правилами й техніками, однак якщо вони застосовуються стосовно одного пацієнта,...

У нацистській Німеччині значною мірою під впливом невірно інтерпретованих генетичних досліджень психічно хворі піддавалися систематичному знищенню. А із середини XX століття психіатрія стало застосовуватися в політичних цілях для контролю інакомислення. Реакцією на використання психіатрії як апарата насильства держави над особистістю стали роботи Н.G. Marcuse й F. Szasz, які створили антипсихіатричний напрямок. Антипсихіатри вважали, що психіатричний діагноз є формою дискримінації свободи особи. Вони призивали до відкриття дверей психіатричних лікарень для активізації революційного процесу. Під впливом антипсихіатрії в більшості країн миру були уведені демократичні закони про психіатрію.
Психіатрична школа СРСР того часу ближче всього стояла до німецької школи психопатології й була...

Історія психоаналітичного напрямку пов’язана з ім’ям S. Freud (1856-1939), що запровадив психоаналітичний метод лікування психічних розладів, а також обґрунтував значення структури свідомості й дитячої сексуальності для діагностики й терапії неврозів. P. Janet створює концепцію психастенії, а також психологічної дисоціації, що застосував для пояснення обсессивно-компульсивного й диссоциативного розладів. A. Adler (1870- 1937) у своїх теоріях («життєвого стилю», «комплексу неповноцінності» й «чоловічого протесту») описує індивідуально-психологічні причини розвитку психічних розладів. C. Horney психоаналитически обґрунтовує розвиток неврозів як результат соціального оточення. М. Klein й A. Freud в 30-х роках створюють систему психоаналізу дитячого віку. Е. Erikson описує життєві цикли як кризи ідентичності й уводить...

В 1893 році була уведена перша Міжнародна статистична класифікація причин смерті МКБ (ICD) 1, послідовно в 1910, 1920, 1929 роках були уведені МКБ 2-4, в 1938 - МКБ 5, в 1948, 1955 - МКБ 6-7. До початку XX століття до 70-х років можна було виділити три основні школи клінічної феноменології, хоча існували відтінки різних шкіл психопатології. Німецька школа характеризувалася акцентом на нозологические одиниці, які включали синдроми й симптоми. Цієї ж точки зору дотримувалися росіяни, а потім і радянські психіатри. Французька школа, опиралася переважно на рівень симптомів і синдромів. Американська школа основну увагу приділяла реакціям, у тому числі реакціям адаптації.
...

У середньовічній Європі стану одержимості були описані в численних трактатах схоластів. Класифікація розладів носила демонологічний характер залежно від стилістики поводження психічно хворого. Проте період середньовіччя дозволив підійти до класифікації духовних феноменів. Парацельс (1493-1547) заперечував зв’язок психозів зі спадковістю, уважаючи, що існує зв’язок між мінералом, зіркою, хворобою й характером, він запропонував лікування психічних розладів хімічними препаратами. В епоху Відродження з’явилися описи типології емоцій при психічних розладах, зокрема, Леонардо да Вінчі й Мікеланджело належать серії малюнків, що ілюструють зміну міміки й поводження при психічних і фізичних стражданнях. Уже Т. Bright (1551-1615) уважав, що депресія може бути викликана психологічними факторами й страждання прямо...

Розділ 1. Історія психіатрії.
Клінічне (феноменологическое, дискриптивное) напрямок психіатрії має свої джерела в далекій давнині. Зокрема, опис божевілля можна зустріти в «Илиаде» й «Одиссее» Гомера, епосах «Махабхарата», «Молодша Эдда» й «Калевала». Їх можна знайти також у священних текстах Біблії, Корана й Талмуда. Метафізичний досвід людини пов’язаний з релігійними практиками, випадковим і спрямованим використанням психоактивных речовин, а також досвідом переживання втрат, гріха, болю, умирання. Він дозволив майже 4000 років тому встановити границі душі й тіла, визначити ступінь кінцівки існування й динаміку щиросердечних станів. Теорії структури душі розрізняються в иудаистской, буддистской, християнській, мусульманської й іншій релігійній традиціях. Однак всі вони підкреслюють...

Умовно всі психічні розлади можуть бути розділені по наступних принципах:
Принцип співвідношення спадкоємних факторів і факторів середовища:
а) ендогенні, тобто обумовлені переважно спадкоємними факторами. До них, зокрема, ставляться деякі форми розумової відсталості, хвороба Альцгеймера;
б) екзогенні, обумовлені переважно факторами середовища, наприклад, психічні розлади в результаті зловживання психоактивными речовинами, черепно-мозкових травм, ендокринних захворювань, пухлини головного мозку й т.д.;
в) мультифакториальные - в этиологии й патогенезі яких має значення співвідношення ендогенних й екзогенних факторів, наприклад, шизофренія, афективні розлади, деякі невротичні розлади.
Інша форма розподілу психічних розладів - типологічна. Вона заснована на поділі розладів по ступені глибини, зв’язку...

Психіатрія (греч. psyche - душу, iatreia - лікування) - наука про лікування психічних розладів. У Греції символ вільної душі позначався буквою «пси» й асоціювався із птахом, метеликом, а в Індії з деревом ашок. Однак сама душа зв’язувалася також з подихом, кров’ю, серцем людини, а її майбутнє, сьогодення й минуле переносилося за межі людини, на небо, а також на людей, з якими він зв’язаний.
Психіатрія є найбільш унікальною із всіх медичних наук й, можливо, серед всіх областей знання взагалі. У ній з’єднані дані про людину й ті науки, якими він займається і які він створив, про зміст його життя, переживаннях...