а) закриті очі, б) миготіння, тремтіння вік (які варто відрізняти від моргання), в) прищулені очі, г) відкриті очі, д) мішки під очами, пов’язані з напругою нижнього століття.
Область верхніх вік
Для хворих ендогенною депресією характерна складка Верагута. Вона складається з наступних елементів - складка верхнього століття й нерідко брова на границі внутрішньої й середньої третини відтягається догори й утворить замість дуги кут, надаючи особі скорботне вираження.
При неврозах у дітей спостерігається симптом Эпштейна — при хвилюванні верхнє віко не опускається, це надає особі пацієнта вираження страху.
Область нижніх вік
Має відношення до контексту несвідомого Міняється при соматической патології. Ступінь розкриття очної щілини може характеризувати эмоционально-мнестический статус від зацікавленості до скритності й агресивних намірів.
Елементи області око
Зіниця
Розширення зіниць — мидриаз (греч. amydros — темний, неясний), може бути обумовлений паралічем сфінктера зіниці, глазодвигательного нерва, спазмом дилятатора зіниці, введенням лікарських засобів (атропін), інтоксикацією (кокаїн, хлороформ).
Звуження зіниць — миоз (греч. myosis — зменшення). Може бути медикаментозним (введення пахикарпина), спостерігається при сифілітичних захворюваннях головного мозку (входячи до складу синдрому Аргайла Робертсона), при поразці шийного відділу симпатичного стовбура (паралітичний миоз), внаслідок спазму сфінктера зіниці (спастический миоз), при менінгіті, неуважному склерозі, інтоксикації (хронічному морфінізмі, отруєнні опієм, бромом), крововиливі в області варолиева моста.
Мидриаз і зникнення реакції зіниць на світло може зустрічатися при істеричному припадку й супроводжується сильною м’язовою напругою — симптом Редлиха.
Після епілептичного припадку іноді спостерігається нерівномірність величини зіниць, що триває протягом доби (симптом Семенова). Вона не відзначається в межприступном періоді, чим відрізняється від стійкої анізокорії при органічних захворюваннях головного мозку, і не зустрічається при істеричних припадках.
М.О. Гуревич (1949), описав симптом — «відсутність гри зіниць», що свідчить про розлад афектів: «Спочатку звичайно зникає гра зіниць, потім пропадають так називані психічні рефлекси, тобто зміни зіниць під впливом психічних факторів, і, нарешті, зникає реакція зіниць на болючі подразники». Крім шизофренії, симптом зустрічається при органічних поразках мозку, ведучих до слабоумства (старече слабоумство, епілепсія, прогресивний параліч). При функціональних захворюваннях й у здорових осіб він не спостерігається.
Часта зміна звуження й розширення зіниць (симптом занепокоєння зіниць Вестфаля) відзначається при посттравматическом паркінсонізмі, сифілітичній поразці головного мозку.