Аналіз і самоаналіз комунікативних особливостей може істотно допомогти лікареві у випадках, коли виникають утруднення в створенні довірчих неформальних відносин з пацієнтом. І ці утруднення зв’язані не тільки з особливостями хворобливих переживань пацієнтів, але й з відсутністю достатньої гнучкості лікаря, його «вузьким» комунікативним «репертуаром». Дані моменти здобувають першорядне значення в ході психотерапевтичної роботи із хворим.
3.2.6. Синтаксичний аспект вивчення мови.
Синтаксичний аналіз мови — це вивчення особливостей синтаксичного ладу висловлення: синтаксичних одиниць, синтаксичних зв’язків і співвідношень.
Синтаксичний аналіз застосуємо для вивчення як письмової, так й усної (розмовної) мови. При цьому важливий облік наступних синтаксичних особливостей розмовної мови:
— конситуативностъ — розуміння змісту в певній ситуації: контекст, візуально-почуттєва й частно-апперцептивная база;
— функціональна перспектива висловлення — винесення всього важливого (рема або коммент) до початку пропозиції, тема або топік — наприкінці;
- роль формально-граматичних засобів у побудові висловлення;
- більша функціональна роль і семантична значимість паралингвистических характеристик.
Синтаксичний аналіз мови припускає вивчення як тексту в цілому, так і його основних синтаксичних одиниць - пропозицій. Вивчення мови як окремо взятого тексту припускає визначення:
- синтаксичної правильності, цілісності, завершенности;
- семантико-синтаксичної відповідності;
- семантичної повноти висловлення.
Далі вивчаються окремі пропозиції (при цьому виділяють):
1) Прості пропозиції:
а) двоскладні;
б) односкладні: особистий^-особисті-особові-обумовлено-особисті, особистий^-особисті-особові-невизначено-особисті, безособові, інфінітивні, номінативні:
- розповсюджені й нерозповсюджені;
- повні й неповні;
- ускладнені (однорідними членами, відокремлення вступними й вставними конструкціями, обігами).
2) Складні пропозиції:
- складносурядні;
- складнопідрядні;
- безсполучникові;
- с різними видами зв’язку.
Крім цього визначаються:
— засобу синтаксичного зв’язку (словоформи: закінчення й приводи, службові слова, займенники й т.д.);
— переважний синтаксичний порядок: прямій або інверсований.
Проведення зазначеного аналізу дозволяє надійно діагностувати розладу мислення, різні види афазії, виявити елементи регресу мови й, відповідно, мислення.
3.2.7. Аналіз письмової мови.
Вивчення письмової мови хворих у багатьох випадках буває корисно клініцистові. Письмова мова, на відміну від розмовної, має семантико-синтаксичну повноту й завершенностью, що дозволяє створювати більше точні й повні подання про окремі аспекти переживань. Аналіз письмової продукції пацієнтів припускає здійснення всіх описаних вище аспектів, за винятком паралингвистического. Важливо також проведення графологічного аналізу: особливостей почерку, величини букв, характеру їхнього написання, додаткових прикрас, пояснень, схем, виділень, використання синтаксичних засобів, ступеня тиску на папір, грамотності, акуратності написання, наявності синтаксичних помилок, описок, виправлень, стилю повідомлення. При шизофренії характерні явища тематичного соскальзывания в письмовій мові, стереотипії, неологізми й символічні конструкції. При органіку відзначається наростання дезорганізації в тексті, лінія букв стає усе більше ламаної й опускається нижче первісного рівня. Акуратність із похилістю до схематизації й витіюватості типові для пацієнтів з епілепсією.