Етапи терапії:
1. Пошук логічної помилки у висловленнях і поводженні пацієнта.
2. Навчання логічним рішенням завдань:
А) навчання, дача знань, фактів, дача домашніх завдань (наприклад, 5 завдань на рішення побутових завдань);
Б) логічне завдання, що опирається на закони логіки, причинно-наслідкові зв’язки , наприклад, всі люди (S) - дихають (Р) - я (N) - людина (S) - я (N) - дихаю (Р). Схема: всі S є Р (S-P); N є S (N-S); отже N є P (N-P).
Подібна схема раціонально може розбиратися в пацієнтів із бронхіальною астмою або фобією.
3. Корекція логічних помилок:
А) дача завдань, подібних з помилковим судженням хворого;
Б) потім хворий повинен довести той або інший пункт у логічних міркуваннях. Тобто пацієнт повинен зважитися сам відповідати.
Іноді, спочатку, можна опускатися на рівень судження хворого, тимчасово погоджуватися, але потім дати йому завдання, після виконання якого він сам стане сумніватися й заявить про свою помилку.
4. Робота з афективним мисленням.
5. Розбір механізмів захворювання.
Таким чином, стрижнем раціональної психотерапії є правильному, доступна розумінню хворого трактування характеру, причин і прогнозу захворювання, що сприяє формуванню у хворого адекватного відношення до своєї хвороби.
Раціональна психотерапія може проводитися самостійно або бути включеної в комплекс терапевтичних заходів. Нерідко раціональна терапія застосовується вже при першій зустрічі лікаря й пацієнта під час обговорення скарг і внутрішньої картини хвороби.
Гештальт-терапия
Від німецького слова gestalt - образ, форма, що прагне до завершенности. Метод створений F. Perls (1917). Основними тезами гештальт-терапии є те, що психічної діяльності властиве прагнення до цілісності, завершенности. Це властивість психіки наочно ілюструється особливостями сприйняття. Коли ми дивимося на квадрат і трикутник - ми бачимо їх, а не просто кілька куточків: завдяки психічній активності зображення добудовується до цілого. Із цієї причини ми бачимо не суму якостей, а саме цілісні предмети.
Прагнення психічної діяльності до завершенности проявляється також у тім, що незакінчена дія, невиконаний намір залишають слід у вигляді напруги в системі психіки. Ця напруга прагне розрядитися (у реальному або символічному плані). Наслідком напруги, що зберігається, є, приміром, ефект незавершеної дії, що полягає в тому, що зміст незакінченої дії запам’ятовується людиною краще, ніж зміст кінченого. Через ту ж закономірність доросла людина може раптом купити собі іграшку, що йому хотілося купити в дитинстві.
Відсутність цілісності, завершенности породжує напругу, внутрішній конфлікт, невроз. Так, наприклад, людина, що втратила когось із близьких, часто випробовує почуття провини стосовно померлий, пригніченість або розпач від того, що нічого не можна повернути й виправити. Справа в тому, що у взаєминах близьких людей завжди досить чогось недоговореного, нез’ясованого, відкладеного «на потім». З погляду гештальт-терапии всі ці наміри, які раптом гублять можливість бути виконаними, грають досить значну (якщо не головну) роль у генезе депресії й розпачі.