Модель свідомості по K. Jaspers
В 30-40-х роках XX століття психіатри вважають, що свідомість існує в інтегрованій формі, що забезпечується синтезом переживань й у стані дезінтеграції, прикладом якої є сон, гіпноз, медитація (альтернирующее свідомість). Пробудження є реінтеграція, а патологія - патологічна інтеграція, це вторгнення сну в дійсність. Можливо, раніше таке «вторгнення» було нормативним, тому що в багатьох народів є подання про виняткову цінність інформації сну й упевненість у тім, що саме сон й є дійсне життя, а реальність насправді несуттєва, такі, зокрема, подання австралійських аборигенів.
С.С. Корсаків уважав, що психічні процеси, що змінюються внутрішні, мають суб’єктивний й якийсь «хоча б й у мінімальному ступені ознака свідомості». K. Conrad пише про свідомість як «мінливому полі переживань», але об’єктивний відтінок у свідомості він заперечує. В.А. Гіляровський упевнений у тім, що свідомість містить суб’єктивну й об’єктивну сторони. Суб’єктивна сторона - «внутрішня озаренность щиросердечних переживань, самопроникнутость, так сказати внутрішня прозорість», об’єктивно - це такі властивості, які проявляються в схемі психічного як ряд «загальмованих рефлексів». Для E. Kretschmer свідомість - явище «сферичного порядку», що включає майже всі сфери психіки.
S. Freud, підходячи до всім психічним явищам з позиції топографії, динаміки й економіки, так само ставився й до свідомості, що відповідно розумів структурно складається з Я, Вона й Поверх^-Я. Я й Поверх^-Я виникають в онтогенезі з Воно.
C.G. Jung уважає, що індивідуальна свідомість є частина колективного несвідомого, котре архетипично, тобто існують універсальні конструкції свідомості, єдині для представників різних народів. Таких конструкцій, втілених у міфах (міфологем), згідно C.G. Jung, існує 16. Вони об’єднані більше загальними міфологемами, такими як Самость, Тінь, Анима, Анимус.
E. Erikson думає, що свідомість містить всі пережиті рівні криз ідентичності, і тому особистість може перебувати в кожен даний момент у структурно різній свідомості, залежно від пройденого нею шляхи ідентичності.
K. Popper говорить про світ об’єктивного змісту думок, що існує, хоча є результатом активності мислення. Продукти цього миру (книги, теорії) можуть бути вивчені у відриві від подань про способи їхнього створення. Відповідно до його Мир III - мир суб’єктивних ідей, свідомість і поводження - Мир II , фізичний мир - Мир I. Існує якась відповідність між мирами, і еволюція у Світі III у чомусь аналогічна такий у Світі II й I, наприклад, в усіх Світах існує природний добір (об’єктів, ідей, поводження). L. Wittgenstein (1922) уважає, що свідомістю варто вважати мир, дана в мові, тобто свідомість виявляє себе через символи й знаки, в іншому випадку його просто немає.