Іноді гармонія, стійкість особистості може порушуватися через конфлікт протилежних тенденцій усередині її. Протилежності завжди існують у психічному житті людини: він може одночасно душі не сподіватися в близькій людині й випробовувати подразнення із приводу якихось його якостей; випробовувати радість від того, що закінчив інститут і прикрість від того, що скінчилася пора студентства. У випадку гармонічного розвитку протилежності доповнюють один одного, наповнюють емоційне життя відтінками. Коли ж протилежні тенденції (почуття, наміру) починають вести баталії усередині людини, він випробовує почуття провини, безпорадності, робиться пасивним, подавленим, нездатним до ухвалення рішення. Так, наприклад, може виглядати конфлікт між бажанням і почуттям боргу: парубків хоче жити окремо від батьків, але не зважується сказати їм про це. Внутрішній голос боргу як би говорить: «Ти повинен залишатися будинку, ти знаєш, як батьки в тобі бідують». Але відразу внутрішній голос бажання відповідає: «Але я хочу бути самостійним» і т.д. Подібний внутрішній діалог може тривати нескінченно, рішення не приймається, ситуація представляється безвихідної.
Ціль гештальт-терапии полягає в тім, щоб допомогти клієнтові усвідомити наявний конфлікт або тенденцію й відновити втрачену цілісність, завершенность.
Гештальт-терапия може бути індивідуальної або груповий. Найчастіше використаються методи, запозичені із психодрамы (життєві ситуації, що мають особистісний зміст для учасників, моделюються театралізованими методами, у якості «акторів» виступають самі клієнти). Конфлікт виводиться в зовнішній план і тим самим береться під контроль свідомості; ситуація незавершеності може бути відіграна в символічному плані.
Показаннями для терапії є хвороби залежності, прикордонні розлади, протипоказаннями - гострі психози, шизофренія, епілепсія й розумова відсталість. Гештальт-терапия також застосовується в психічно здорових осіб при рішенні завдань психологічної адаптації й соціальної успішності.
Трансактный аналіз (трансакционный)
В основі подань трансактного аналізу лежить спрощена модель свідомості, розроблена в психоаналізі.
Ця модель затверджує, що в кожній людині є частка від дитини, яким він був, від його батьків і щось від дорослої людини, яким він зараз є. Всі наші взаємодії (трансакції) з іншими людьми перейняті тієї або інший із цих ролей.
1. Подібно дитині, ми іноді занадто імпульсивно реагуємо на події й выклянчиваем що-небудь або хитримо, щоб домогтися цієї мети.
2. Подібно батькам, ми часом ставимося до інших людей, як до дітей, наставляючи або гудячи їх.
3. Подібно істинно дорослим людям, ми намагаємося не губити почуття реальності, здорового глузду й логіки перед особою життєвих негод.