Основний тон - гучність мови
Гучність — сприйняття різниці у фізичній силі вимовних звуків, обумовленої як суб’єктивно, так й инструментально. За нормальну гучність прийняті показники 50-80 дб (при постійному фоновому шумі до 10 дб).
— помірне підвищення — 80—90 дБ — порушення, гипомания, афективно значимі переживання, легеня сп’яніння, психопатоподобные розладу;
— значне підвищення — 90—110 дБ — виражене порушення різних видів, маніакальний стан, ажитація;
— лемент — вище 110 дБ — те ж, що й у попередньому пункті;
— помірне зниження — 40—50 дБ — астенічні розлади, апатоабулические, субдепрессия, обсессивные розладу;
— значне зниження — 20—40 дБ — депресивні розлади, заглибленість у хворобливі переживання, важка астенія, субступор;
— шепіт — менш 20 дБ — глибока депресія, истероформное поводження, манірність при шизофренії, маревні переживання.
Також ураховується характер зміни основного тону (поступове, різке), що допомагає уточнити ступінь емоційного контролю (конверсивные розладу, стану тривоги, неврози), стеничность переживань, особистісні особливості, рухливість психічних процесів, астенизацию й зміни уваги й вольової сфери в ході бесіди. Особливо важливий облік семантики тих фрагментів висловлень пацієнта, де виражена динаміка паралингвистических показників (темпу, основного тону й т.п.).
Тембр мови
Тембр мови — динаміка спектрального складу звуків висловлення в часі, обумовлений як суб’єктивно, так й инструментально (комп’ютерна сонография). Тембр мови визначається як індивідуальними анатомо-фізіологічними особливостями голосового апарата, так й емоційним станом пацієнта. Тембр низьких частот частіше зустрічається при депресивних й астенічних розладах, високочастотний - різні види порушення, тривожні стани.
Важливий облік характеру змін тембру по діапазоні й по швидкості, які оцінюються також, як і зміни тону й темпу мови. Додатково визначається наявність і виразність обертонів - додаткових формант (максимум акустичної енергії на спектрах звуків) з метою деталізації й уточнення вищеописаних частотних характеристик. Однак даний аналіз можливий тільки при інструментальній діагностиці.
Мелодійність мови
Плавність і гармонійність спектральної динаміки звукового ряду, наявність погодженості амплітудно-частотних характеристик. Виражено мелодійність при депресивних станах. Велике значення в клініці психічних розладів має порушення й втрата мелодійності, що особливо виражено при кататоническом, гебефреническом синдромах, органічних поразках головного мозку, характерно для тривожних розладів.
Переривчастість мови — наявність артикуляційних перерв у потоці мови, без синтаксичної обґрунтованості. Найбільше часто зустрічається при станах порушення, тривоги, логоневрозах.