Основними розумовими процесами

Основними розумовими процесами є формування понять (символів), судження й умовиводи. Прості поняття - істотні ознаки предметів або явищ, комплексні поняття припускають абстрагування від предмета - символізацію. Наприклад, кров як просте поняття асоційоване з конкретною фізіологічною рідиною, однак як комплексне поняття означає також близькість, «кровность». Відповідно, кольори крові символічно вказує на рід - «блакитна кров». Джерелами тлумачень символів є психопатологія, сновидіння, фантазії, забування, застереження й помилки.
Судження - це процес порівняння понять, завдяки якому формулюється думка. Це порівняння відбувається по типі: позитивне - негативне поняття, простої - комплексне поняття, знайоме - незнайоме. На підставі серії логічних дій формується умовивід (гіпотеза), що спростовується або підтверджується на практиці.
Методи досліджень
До методів дослідження мислення ставиться вивчення структури мови, оскільки мова є основним полем прояву мислення. У сучасній психолінгвістиці виділяються дослідження семантики (змісту) висловлення, синтаксичний аналіз (вивчення структури пропозиції), морфемний аналіз (вивчення одиниць змісту), аналіз монологічної й діалогічної мови, а також фонематичний аналіз, тобто вивчення базисних звуків мови, що відбивають її емоційний зміст. Темп мови відбиває швидкість мислення, однак варто пам’ятати, що єдиним інструментом зіставлення швидкості мови, так само як й її змісту, є мислення самого лікаря. Рівень і плин розумових процесів вивчається методиками «закономірностей числового ряду», тестом кількісних відносин, незакінчених пропозицій, розуміння сюжетних картин, виділення істотних ознак, тесами виключень й утворення аналогій, а також пробій Эббенгаузена (див. відповідний розділ підручника). Процеси символізації й виявлення несвідомих конструкцій мислення вивчаються методом піктограм й асоціативним експериментом.
Симптоми й синдроми
Виділяються наступні варіанти розладів мислення: по темпі, змісту, структурі.
Розладу мислення по темпі включають:
— прискорення мислення, що характеризується прискоренням темпу мови, скачкою ідей, які при значній виразності темпу не встигають бути висловленими (fuga idearum). Часто ідеї носять продуктивний характер й асоційовані з високою творчою активністю. Симптом характерний для маній і гипоманий.
Варто подумати про одному, і відразу з’являється бажання розповісти про деталі, але потім з’являється нова ідея. Все це не встигаєш записувати, а якщо записувати, то з’являються знову нові думки. Особливо цікаво вночі, коли ніхто не заважає, а спати не хочеться. Здається, що за годину можеш написати целую книгу.