Розвиток особистості в онтогенезі визначається як психодинамика. Виділяється психоаналітична психодинамика, структура особистості, стадії розвитку особистості, феномени особистості, типологія особистості й теорії особистості, пов’язані з навчанням. Існують основні моделі психоаналітичної психодинамики: фрейдовская модель, відповідно до якої особистість формується в результаті етапів дитячій психосексуальности; модель аналітичної психології C.G. Jung, по якій формування особистості відбувається як процес индивидуации, обумовлений як відповідність Я архетипическим культуральным образам. Індивідуально-психологічна модель A. Adler розглядає динаміку особистості як процес соціалізації; згідно психосоциальной моделі E. Erikson існують еволюційні етапи розвитку особистості від народження до смерті. Крім того, існують моделі розвитку особистості J. Lacan, К. Horney й еволюційної психології.
Типологія особистості описується її базисними рисами, зовнішніми й внутрішніми факторами, вимірами экстраверсии й интроверсии, а також фізіологічною теорією рангів (J. Price), відповідно до якої особистість займає певне місце в соціальній ієрархії у зв’язку з усвідомленням біологічного рангу.
Основними феноменами особистості є процеси самоактуалізації, екзистенціального вибору, ієрархія цілей і гуманістична спрямованість основних цілей кожної особистості. Структура особистості складається із систем психологічного благополуччя й неблагополуччя й виражається як нерозривний зв’язок Я и функціональної конституції. Ядро особистості складається з особистісного змісту, самосвідомості, обдарованості, волі, почуттів і перцепції. Критеріями благополуччя й неблагополуччя особистості є відносини й реакція на конфлікт, позбавлення, перевагу негативних або світлих емоцій, відношення до самогубства, а також до життя й смерті. Система позицій вірності ідеалам Я, стилю життя, світогляд і мети життя також ставляться до критеріїв благополуччя й неблагополуччя. Важливої складової особистості є прийоми розрядки й попередження негативних емоцій і створення позитивного сенсу життя.
Співвідношення фізичної (морфологічної) конституції й функціональної (психологічної) конституції фіксовано в типі статури (соматотипе), особливостях міміки й пантоміміки, у тому числі позі й жесті, вокальних особливостях, вегетатике. Основними типами статури є: астенічний (лептосомный), нормастенический (атлетоидный) і пикнический (циклоїдний). У ході історичної еволюції різні особистісні типи одержують нерівні переваги залежно від напрямку відбору. S. Freud, наприклад, зауважує у зв’язку з обговоренням фігури президента В. Вильсона, що в США в період військових криз на позиціях президентів залишалися консервативні й соматически обтяжених особистостей. Афективно нестійкі й диссоциальные особистості можуть одержувати тимчасові селективні переваги в період економічних і політичних криз. Для кожної епохи й кожної культури характерна своя базисна особистість. Наприклад, середньовіччя в нас асоціюється з фігурами аскета - ченця й інквізитора, рисами стриманості й релігійності, а епоха Освіти - з волею самовираження й енциклопедизмом. У різних етносах базисні особистості часто відрізняються фундаментально, наприклад, у японців при неправильному й соціально засуджуваному вчинку переважає почуття провини, а в європейців - почуття сорому.