Терапія
«Статус є щирою кризою хвороби (епілепсії) і в меншому ступені ймовірним її завершенням, якого потрібно уникати за допомогою правильного лікування...» (L.P. Clare, T.P. Prout, 1903).
Якщо раніше була диагностирована епілепсія, то розвиток SE завжди вказує на необхідність критичного переосмислення стратегії застосовуваного медикаментозного лікування й насамперед у тих випадках, коли не вдається з’ясувати фактори, що провокують SE.
Епілептичний статус Grand mal (судорожних припадків) (Тонико-клонический епілептичний статус) (G41.0).
Этиология
Причини, що частіше зустрічаються в дорослих (цереброваскулярные процеси, позбавлення алкоголю, гипоксические стану), у дитячому віці майже не грають ніякої ролі. У дітей этиологически домінують менинго-энцефалические інфекції, уроджені аномалії розвитку, наслідку церебральних ушкоджень, що прогресують нейродегенеративные захворювання. У немовлят у переважній більшості випадків статуси обумовлені нейрометаболическими порушеннями, інфекціями, крововиливами в мозок, гипоксически-ишемическими энцефалопатиями, а в ранньому грудному віці - гострими запаленнями й електролітними порушеннями.
У пацієнтів з виявленою раніше епілепсією найбільш частою причиною статусів є зниження концентрації АК у крові (неправильна зміна терапії, скасування антиконвульсантов). Найбільш часті «постачальники» статусів - лобнодолевые епілепсії. Якщо статус зустрічається вперше, причиною може бути цілий ряд основних захворювань (пухлина мозку, енцефаліт, церебро-васкулярная патологія, черепно-мозкові травми, інтоксикації, алкоголізм, метаболические порушення). Ці захворювання повинні бути диагностированы й лікуватися паралельно зі статусом нападів.
Клініка
Частота судорожних нападів становить від 3 до 20 у годину. Основні критерії SE - наявність виражених змін, викликаних попереднім припадком і стосовних до стану свідомості, подиху, гемодинамики. Свідомість вчасно виникнення наступного припадку повністю не відновлюється, і хворий залишається в стані оглушення, сопору або коми. При SE пролонгованому в клініці наступають зміни: тривалість ГТКП зменшується, коматозний стан заглиблюється, судороги приймають тонічний характер, гіпотонія м’язів переміняється атонією, а гіперрефлексія - арефлексією. Наростають гемодинамические й дихальні порушення. Нарешті, судороги можуть повністю припинитися й наступає стадія епілептичної прострації: очні щілини й рот напіввідчинені, погляд байдужий, зіниці широкі. У такому стані може наступити смерть.
Діагностика
SE вивчений досить добре і його діагностика не викликає утруднень при клінічному спостереженні.
Прогноз